Звіряча абетка. Іван Андрусяк


О. Оси

Оса до Оси:
«Черевички неси!
Ось уже на носі
осінь,
Осенята бігають босі».
А Оса Осі відповіда:
«Босі – це зовсім не біда.
В черевичках важко Осі.
Осенята хай літають усі».

 

П. Поросята

Поросята
по росі
покачатись
вийшли всі.
Потім бідкалися дуже:
«Ох-ох-ох, роса яка!
І холодна, і бридка…
Значно краще у калюжі».

 

Р. Рак

Рак до річки йшов
уперед хвостом
і перед мостом
відпочити став.
Приверзлось йому,
що він за мостом –
розвернувся Рак
і пішов на став.

 

С. Слоненятко

Слоненятко любить татка,
любить маму Слоненятко,
любить братика й сестричку
і солодку полуничку,
з молочком тепленьку кашку,
любить зайчика і пташку,
любить кицю, їжачка
і смішного павучка,
любить річку, ліс і хатку
і маленьке Слоненятко –
з дзеркала воно щодня
дивиться на Слоненя.

 

Т. Тарантуленятко

Тарантуленятко плакало,
бігло до татка Тарантула:
«Ой! Татусю!
Там люди! Боюся!
Вони страшні –
в них так мало ніг…»

 

У. Удав

Удав
книжку листав.
Сторінок сто
перегорнув хвостом.
А тоді каже: «Хвостик втомився,
а я читати ще не навчився».

 

Ф. Фазан

Фазан
знайшов казан,
наварив борщу
і поніс до Щук.
Щуки смакували,
Фазана питали:
«Чи нема у тебе
до борщу пампушки?
Ми тобі за неї
наготуєм юшки».

 

Х. Ховрашок

Ховрашок
знайшов пиріжок,
вигриз серединку,
сховався в хатинку.
Там він буде спатки
в пиріжковій хатці,
а як зійде сонце –
прогризе віконце.

 

Ц. Цвіркун і Цикада

Цвіркун до Цикади
приносив цукати,
цукерки пудові
і дині медові.
Цикада щаслива:
«Чого нам чекати?
А нумо, Цвіркуне,
дуетом співати».

 

Ч. Черепаха

Черепаха чеберяла
чорною ріллею.
Залишалась чорна стежка
на ріллі за нею.
Бігла стежкою тією
золота Мурашка.
«Ой! Якби не Черепаха,
тут було би важко».

 

Ш. Шиншила

Шиншила
сорочечки шила.
В них Шиншиленята
ходять погуляти.
Старшому зелена,
меншому біленька –
кожному інакшу
приготує ненька.
Так їй буде легше
їх розпізнавати –
діток вісімнадцять,
і усі близнята.

 

Щ. Щиглик

Щиглик щиро щебетав,
щебетав.
Слухав Щигля чоботар,
чоботар.
І такі він чоботята пошив,
що щебечуть на сімсот голосів.
Цок підківками на різні лади –
Щигленяточок до танцю веди.

 

Ь. Ьнело

Ьнело
дивився в укір.
Дивно йому було,
що там за звір.
А ріка легка
забавлялася –
відобразила Оленя
й усміхалася.

 

Ю. Юрок

Юрок
на урок
приніс проса жменьку
і солодкий огірок
заховав в кишеньку.
Просо – дзьоб,
просо – дзьоб,
огірочком хрусь!
Весь урок
наш Юрок
як не верть, то круть.
Він і досі, мабуть,
все те наминає, –
а урок
наш Юрок
не питай – не знає.

 

Я. Як

Як не робить абияк
жодної роботи.
Він спершу спитає «як»,
вислуха – і потім
кожну справу зробить так,
що дивуються всі: «Як?!»

 

Чудові вірші про тварин на кожну букву алфавіту. Звіряча абетка. Іван Андрусяк.


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: