Зимова калина. Платон Воронько


Вірш про зимову калину, яка від лютого морозу стає лише смачнішою, лише кориснішою.

Зимова калина. Платон Воронько

Все жахав мороз калину:

– Побілієш ти, як сніг,

Заморожу до загину. –

Заморозити ж не зміг.

Червоніла, пломеніла,

Грона жевріли як жар,

Не лякалась, не біліла –

Не калина, а пожар.

А коли прибігли діти,

Любо мовила вона:

– Ви мене в коші беріте,

Я морожена – смачна.

Зустрічали з пиріжками

Свій Новий щасливий рік…

І солодкими цівками

Лився їм на губи сік.


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: