Прислів’я та приказки про красу

Краса минеться, а розум пригодиться.

Красне личко – серцю непокій.

Не краса красить, а розум.

Не шукай красоти, а шукай доброти.

Три речі скоро минають: луна, веселка і дівоча краса.

Хоч не з красою, аби з головою.

Нашій Горпині гарно і в хустині.

Не кожна Ганна і гарна.

Не те красне, що красне, а те, що подобається.

Файна трава, але не на мого коня.

Що не складно, то не ладно.

Буде час красно ходити, якби було в чім.

Нащо нам гроші, коли ми самі хороші?

Така хороша, що не варт і гроша.

Хороший, як Микитина свита навиворіт.

Пригожому все гоже.

З чорними бровами іди за дровами, а з рудою бородою хоч іди за водою.

Не допоможе панні мило, коли чорна, як кадило.

Не біда, що чорна, аби проворна.

Хай буде й кривоклуба, аби була серцю люба.

Крий, ховай погане, а воно таки гляне.

Не така погана, як їй догана.

Нічого дзеркало винить, коли пика погана.

Така погана, що й жаби б не їли.

Хто на нього похожий, з тим і схожий.

Ще спереду і сяк і так, а ззаду, єй же єй, на чорта походить.

Хоч ряба і погана, та доля кохана.

Краще горбатий, ніж язикатий.

Бог до вроди розуму не прив’язав.

Враженна Ганна — то в’яне, то гарна.

Хоч у воду подивлюся на свою вроду.

Не дивися на вроду, але на природу.

Нема кращого на вроду, як ясна зоря в погоду.

Не поможе ні мило, ні вода, коли така врода.

Яка врода, такий смак.

Поганий на вроду, та гарний на вдачу.

Хороша, вродлива, тільки біда, що сварлива.

Хороша, хоч води з лиця напийся.

З краси воду не п’ють.

Коли не маєш своєї краси, у чорта не проси.

Краса до вінця, а розум до кінця.

Є того цвіту по всьому світу.

І бджола летить на червону квітку.

Як мак у полі.

Ясний, як сонечко.

Краснеє личко — серцю неспокій.

Достанеться стиду-бриду цілувати повновиду.

Там така, що бублика з’їси, поки кругом обійдеш.

Вуси — честь, а борода й у цапа єсть.

Борода — честь, а вуси й у кота єсть.

Білолиця — як мазниця, чорноброва — як сметана.

Коса — дівоча краса.

Дівка без коси не має краси.

Брови на шнурочку.

Не так очі, як ті брови: любі, милі до розмови.

В неї брови до любові, а устонька до розмови.

Одна брова варта вола, другій брові й ціни нема.

Як гарна Параска, то гарна й запаска, коли ж вона, як мулиця, то не вабить і спідниця.

Прислів'я і приказки про красу

Поділіться з друзями:

Прокрутити вгору