Шарль Перро – біографія письменника, поета, громадського діяча.
Відомий французький казкар народився в сім’ї державного чиновника (адвоката). Той не був дворянином, але прагнув дати всім своїм синам (їх у нього було четверо) хорошу освіту.
Двоє з чотирьох стали по-справжньому знаменитими. Старший – Клод Перро – уславився як архітектор (він, до речі, є автором Східного фасаду Лувра). Другою знаменитістю в сім’ї Перро став наймолодший – Шарль. Він здобув юридичну освіту, писав вірші, оди, поеми, дуже численні, урочисті й довгі, про які нині мало хто пам’ятає.
Мати майбутнього письменника також була освіченою жінкою, вона сама навчила синів читати й писати. Коли Шарль у вісім з половиною років вступив до коледжу, батько щодня перевіряв його домашні завдання, оскільки дуже поважав навчання, літературу.
Визнання Шарля Перро як казкаря прийшло до нього значно пізніше, ніж визнання його як державного діяча та поета. Двадцять років він віддано служив королю Франції Людовіку X ІV (керував будівництвом королівських палаців), а в 1682 році змушений був піти у відставку.
Перро видав книгу «Славетні люди Франції XVII століття. Тут він зібрав більш ніж сто біографій відомих науковців, поетів, істориків, хірургів, художників. Він хотів, щоб люди пишалися своїм століттям, своїми сучасниками.
Аж ось настав 1696 рік, і в одному з паризьких журналів без підпису з’явилась казка «Спляча красуня». А наступного року в Парижі й одночасно в Гаазі, столиці Голландії, вийшла книжка «Казки матінки Гуски». Книга була невеличка, з простенькими картинками. І раптом – неймовірний успіх!
До написання казок Шарля Перро спонукали життєві обставини: після смерті дружини письменник сам займався вихованням чотирьох дітей, і саме для них він написав «Червону Шапочку», «Сплячу красуню», «Кота в чоботях» та інші твори. Додамо, що всього у Перро – одинадцять казок, з них вісім написані прозою, а три – віршами.
Казки Шарль Перро, звичайно, вигадував не сам: одні він пам’ятав з дитинства, про інші дізнався протягом життя (адже коли він сів за казки, йому було вже шістдесят п’ять років).
Але письменник не просто записав їх, а сам виявився чудовим оповідачем. Як справжній казкар, він зробив ці твори надзвичайно сучасними. Хочете знати, яка мода була в 1697 році – прочитайте «Попелюшку»: сестри, збираючись на бал, вдягаються за тогочасною модою. А палац, у якому заснула Спляча красуня, – за описом точнісінько Версаль!
Те ж стосується й мови – всі люди в казках Перро говорять так, як говорили б і в житті: дроворуб і його дружина, батьки Хлопчика-мізинчика розмовляють, як прості люди, а принцеси – як і належить принцесам. Вони чарівні та реалістичні водночас, ці казки. І герої їх діють, як живі люди.
І так – кожна казка. Жодна з них не залишає читача байдужим. У цьому, мабуть, і полягає секрет дивовижних казок Перро. Після того, як вони з’явилися, стали виходити численні наслідування: їх писали всі, навіть світські дами, але жодна з цих книг не дожила до наших днів. А «Казки матінки Гуски» живуть, вони перекладені всіма мовами світу, відомі в кожному куточку землі.
Відомий такий факт: щоб не ризикувати своїм літературним ім’ям (а на той час Шарль Перро був уже визнаним письменником, членом Французької академії, автором багатьох серйозних книг), він видав «Історії, або Казки минулих часів з повчанням» під іменем свого вісімнадцятирічного сина. Цікаво, що нині ніхто не знає ні поезій письменника, ні його наукових надбань, а казки, в авторстві яких він боявся зізнатися, принесли цій людині світове визнання.
Чи міг думати уславлений свого часу поет, академік, що його ім’я зроблять безсмертним не довгі поеми, урочисті оди і наукові трактати, а тоненька книжка казок? Усе забулося, а вона залишається жити у віках, тому що її персонажі – улюблені герої чудових казок Шарля Перро – стали друзями всіх дітей. Не дивно, що казки Перро надихали своєю поетичністю багатьох письменників та композиторів (В. Жуковського, О. Пушкіна, П. Чайковського, С. Прокоф’єва та інших).